Вбивство, самогубство, чи необережне поводження зі зброєю

Вітаю, друзі. Ще півтора роки тому я обіцяв зробити відео про Костянтина Павлова та причини його смерті, але все якось було не на часі. Тимпаче, що офіційної інформації про перебіг слідства ніде в публічній площині не було, а мої джерела в правоохоронних органах не охоче ділились матеріалами слідства. 

Готуючи цей випуск я провів досить серйозну підготовку, обдзвонив усі свої джерела, передивився купу старих відео та прочитав сотні матеріалів, щоб пригадати деякі моменти, а також проаналізувати наявну в публічному просторі інформацію. Завдяки вашим донатам, у підготовці цього матеріалу брала участь ще одна людина, яка допомагала мені, тож, щиро вдячний вам за підтримку та прошу не зупинятись, щоб ми й надалі могли робити цікаві та корисні для суспільства речі.

Цю тему ми вирішили поділити на дві частини. У першій поговоримо про Феномен Костянтина Павлова та про те, якою він був людиною. Це нам потрібно для того, щоб зрозуміти причини його вчинків. 

Відразу мушу вас попередити, що все про що я розповім у цьому відео базується на публічно-доступній інформації, а також на данних, які надали мені мої джерела, які, нажаль, не можуть документально підтвердити свої слова, адже у такому випадку порушать цілу низку законів України, тому прошу сприймати те, що почуєте - на віру. Ну, або не вірте. Але суті це не змінить.

Тож, у чому полягає феномен Костянтина Павлова? Чому він, будучи членом мафії Вілкулів залишався саме людиною із народу, а не бидловатим сином проректора?

Відповідь на це запитання мені надали два моїх співрозмовника, які знали Павлова особисто ще до того, як він став міським головою Кривого Рогу. Перша історія стосується його батька, Юрія Павлова, який працював на виробничому об'єднанні «Кривбасруда» разом із моїм інформатором. 

Через смерть дружини, батько Костянтина Павлова шукав заспокоєння на дні пляшки, та дуже рідко займався правильним вихованням своїх синів, а здебільшого влаштовував у своїй квартирі вечірки для товаришів по пляшці. Це дуже не подобалось Костянтину та послужило мотивацією до того, щоб прикласти максимум зусиль, аби вилізти із соціального лайна, та витягти звідти свого молодшого брата.

Саме тому після 8 класів шкільної освіти він вступив у політехнічний технікум та У 1992 році отримав диплом за спеціальністю «електротяглове господарство залізничних колій».

Після закінчення політехнікуму Костянтин влаштувався працювати на кар'єр Південного гірничо-збагачувального комбінату на посаду електрослюсаря 4-го розряду. Однак, через кілька місяців, в тому ж 1992 році він залишив Південний ГЗК і став співробітником Інституту ринкових відносин, Криворізької філії «Українські фондовій біржі», КА «Еврометалбанк», яка знаходилась за тіює самою адресою, де зареєстровані фірми куми Вілкула. 

Тобто, можна припустити, що саме в той момент, у 19 річному віці Павлова в свою команду підтягнули вілкули, і це відкриває нам главу його стрімкого зльоту та падіння у прірву, до якої його довів товариш гауляйтер Кривого Рогу, та до цього ми дійдемо з вами трошки згодом.

Познайомились найкращі друзі Костя та Саша у 5 річному віці, та з тих пір поступово розвивали дружбу. Принаймі, Костя вважав Олександра другом, та прагнув бути по-ближче до хлопчика-мажора, сина заможного проректора, який не мав ні в чому потреби та міг собі дозволити будь-яку, навіть аморальну поведінку, що дуже імпонувало Костянтину, адже він сам вийшов із глибоких злиднів та не хотів туди повертатись, тому був готовий терпіти будь-які вибрики з боку мажора Олександра, аби завжди бути поруч та брати участь у темках.

Сам Олександр, за інформацією мого співрозмовника, який барв участь у бандитському русі «бігунів», теж намагався наблизитись до цієї субкультури, адже у ті часи це було досить модно серед підлітків, бо як би там не було, а бандитів у Кривому Розі боялись та поважали завжди. Суспільство як тоді, так і зараз відчуває тваринний страх та беззахистність. 

На Олександра близькість до «бігунів» наклала глибокий відбиток, бо навіть зараз, тридцять років потому, як нестало «Бігунів», Саша продовжує використовувати ту саму бидлячо-бандитську модель поведінки у спілкуванні з оточуючими. Я особисто, слава Богу, з ним не спілкувався, але маю купу знайомих серед працівників виконкому та робітників «Рудани» і першого міського, які належать Сашку Вілкулу. Так от, усі, кому довелось мати справу з молодшим вілкулом називають його бидланом та хамом, який прямо в очі людям говорить, що він у Кривому Розі «папа» і вони мають робити все, як він скаже і коли скаже. 

Таке саме ставлення у Сашка було й до Констянтина, хоча сам Констянтин був геть іншого складу людиною. Він терпів витівки бидло-мажора Сашка, бо це було йому вигідно у плані персонального матеріального зростання та збагачення. Саша, через свою зухвалу наглість був більш пробивним, та міг дозволити собі наглість у просуванні карєрними сходами, а от Костя завжди був більш спокійним, більш вихованим та лояльним до простих людей, до яких завжди сам себе відносив.

_________________________________________________________________________

Потім допишу, як буде час.